Мрії

Нещодавно у своїх архівах я виявив скани однієї фотоплівки, зняту багато років тому. На ній були фото, серед яких вже була знайома вами серія фото – «Мрії» . Кожна фотографія з цієї серії є унікальною… Переглядаючи одну за одною, я віддався спогадам тих днів.

Пам'ятається, справа була одним чудовим липневим ранком. Проходячи повз барахолку, де продають всякі старі штучки, я побачив плівковий фотоапарат Cosina 70-х років випуску. Фотоапарат був у дуже хорошому стані, до того ж, за дуже привабливу ціну в 5 доларів. Я без жодних роздумів купив його. Ще через кілька днів я придбав фотоплівку Kodak 200 Gold та вирішив спробувати зробити серію портретів. Це був для мене своєрідний експеримент, тому що я не фотографував на плівку близько 20 років.

У реалізації цієї фотосесії мені допомогла юна та дуже приваблива дівчина Аліна. Тоді я думав зробити лише кілька портретів, щоби перевірити працездатність камери. Для зйомки я взяв ретро одяг та капелюшок. Пам'ятаю, була чудова тепла погода, тому ми вирушили до найближчого парку.

Коли Аліна переодяглася, я так нею залюбувався. Вона була така природна, емоційна та приваблива. Вона була ідеальна ... Яку б позу вона не приймала, як би не поверталася завжди виходило красиво. Я лише наводив різкість і сфотографував деякі моменти на плівку.

Через тиждень я забрав плівку з прояву та сканування і був просто в захваті від того, якими чудовими вийшли ці фото. Жодної зайвої різкості, дуже приємні кольори, м'якість зображення. Ну і, звісно, Аліна. Вона була на кожному фото красива як квітка. Саме після цієї фотосесії я полюбив плівкову фотографію і почав періодично знімати на плівку.

Зараз у моїй колекції понад 30 плівкових фотокамер різних брендів і на багато з них я знімаю. Сказати по правді, майже завжди фотографії, зняті на плівку, мені подобаються більше цифрових. Є в них щось таке, що складно описати простими словами... Вони справжні... Вони живі...