Про мрії

Одного разу в одному з моїх інтерв'ю мене запитали: «Чи я виконав свою дитячу мрію, ставши успішним фотографом? Наприклад, чи купив собі Роллс-Ройс».

Таке запитання викликало в мене розчулення, адже я ніколи не хотів собі Роллс-Ройс. До фотографії, та й зараз маю мережу хімчисток. Це моє основне джерело прибутку. Завдяки цьому я був зацікавлений не у монетизації фотографій, а у створенні краси. Я міг дозволити собі витрачати багато часу на постановку ефектного кадру, знаючи, що на цьому нічого не зароблю, а тільки втрачу: витрачу на готель, бензин, оренду одягу та дорогу фототехніку. І знаєте, моє щастя не в покупці Роллс-Ройса, а в тому, що я знайшов себе. Адже я взяв фотокамеру лише у свої 34 роки. На той час у мене було все стабільно та спокійно. Але всередині завжди чесалося, хотілося творчої реалізації.

У дитинстві я виписував фотожурнали, в юності захоплювався Хельмутом Ньютоном та Девідом Гамільтоном, а з появою «Інстаграма» спробував себе у фотомистецтві. Цифровий вік фотографії мене розчаровував: нескінченна кількість набору тіл, ніякої естетики… І я вирішив, що справжня еротика не в навмисній сексуальності та яскравій косметиці, а в повсякденності, в буденному одязі, у звичайних побутових ситуаціях. Я показав, що гармонія та сексуальність можуть бути простими – ніби підглядаєш у замкову щілину.